1. Словник української мови в 11 томах

граділь

ГРАДІ́ЛЬ, я, ч. і ж. Частина плуга, в якій закріплюють чересло.

[Демид:] Хіба у нас плуг?.. Похряпаний, чепіги позв’язувані у десятьох місцях, повзун геть стерся, граділь у двох місцях цуркою скручений (Кроп., III, 1959, 166);

Над глибоким ставом — колгоспна кузня, наставлені в ряд граділі, блискучі лемеші (Десняк, II, 1955, 372).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. граділь — граді́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. граділь — -я, ч. і ж. Частина плуга, в якій закріплюють чересло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. граділь — ГРАДІ́ЛЬ див. гряді́ль. Словник української мови у 20 томах
  4. граділь — Граді́ль, -ді́ля, -леві; -ді́лі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. граділь — Граділь, -ля м. Гредиль, часть плуга, въ которую укрѣпляется чересло. Чуб. VII. 398. Словник української мови Грінченка