гражданка
ГРАЖДА́НКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що Гражда́нський шрифт ( див. гражда́нський).
В 1859 р. був зроблений останній, але найсильніший замах на українську азбуку. Проект заміни «гражданки» латинською азбукою вийшов на цей раз не від приватних осіб, а з урядових сфер (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 186).
2. Життя невійськових, цивільних людей.
— Мабуть, для гражданки я вже остаточно пропаща людина. Так уже, мабуть, і залишусь вічним солдатом (Гончар, III, 1959, 10);
«Старослужилі» демобілізуються і ідуть на гражданку. Всі — на комсомольську будову (Літ. Укр., 23.Х 1962, 1).
Словник української мови (СУМ-11)