гранувальник
ГРАНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Фахівець з гранування.
Дружинник повертає квиток спантеличеній Марії. — Приємно познайомитись: теж аматор драмгуртка.. Гранувальник кришталю, між іншим (Вол., Місячне срібло, 1961, 46).
Словник української мови (СУМ-11)