грозовий
ГРОЗОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до гроза́ 1, 2.
Над Солом’янкою пливли грозові хмари з бузковими відсвітами (Сенч., На Бат. горі, 1960, 29);
З нею [партією] сміло ішли ми в походи В незабутні грозові роки (Ющ., Люди.., 1959, 7);
//Який супроводиться грозою (у 1 знач.).
Почалася грозова злива (Чорн., Визвол. земля, 1959, 121);
// З грозою; багатий грозами (у 1 знач.).
Вісімнадцятого травня.., у весняний грозовий день, Юрію Крайнєву минуло двадцять шість літ (Собко, Зор. крила, 1950, 5);
Грозове літо.
Словник української мови (СУМ-11)