громак

ГРОМА́К, а́, ч., діал.

1. Баский кінь.

Сівши на. таратайку, запряжену парою добрих громаків, торкнув [пан] рукою пишно вбраного кучера (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 453).

2. Дошка з сидінням, коробка, козуб і т. ін. з дном, покритим шаром льоду, або кусок льоду для з’їжджання з гори.

Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, — униз страшно глянути… (Мирний, II, 1954, 184);

Дзвониками дзвенять, шугаючи, діти з гори на громаках, як городні убехані опудала (Вас., II, 1959, 143).

Значення в інших словниках

1. громак — грома́к 1 іменник чоловічого роду, істота кінь грома́к 2 іменник чоловічого роду дошка  Орфографічний словник української мови
2. громак — Р. баский кінь; (для ковзання з гори) грімак, ковган, ковганка.  Словник синонімів Караванського
3. громак — -а, ч., діал. 1》 Баский кінь. 2》 Дошка з сидінням, коробка, козуб і т. ін. з дном, покритим шаром льоду, або кусок льоду для з'їжджання з гори.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. громак — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал.  Словник синонімів української мови
5. громак — Громак, -ка м. 1) Ретивый конь. Черк. у. 2) = грімак. Спускався на громаку з високої гори. Мир. ХРВ. 241.  Словник української мови Грінченка