громило
ГРОМИ́ЛО, а, ч. Той, хто громить що-небудь, катує когось, здійснює погроми, чинить звірства.
Гітлер, вбивця і громило, Налетів війни конем… Та радянська дужа сила Так ударила вогнем, Що прийшлось на битій шкапі Гаду ноги волокти (С. Ол., Вибр., 1957, 374).
Словник української мови (СУМ-11)