гроші
ГРО́ШІ, ей, мн.
1. Металеві і паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі і продажу.
Хто йде, їде — не минає: Хто бублик, хто гроші; Хто старому, а дівчата Шажок міхоноші (Шевч., І, 1951, 46);
В торбині був уже .. чистий папір, гребінець і декілька соток грошей (Панч, Гомон. Україна, 1954, 61).
◊ Гото́ві гро́ші див. гото́вий;
Гребти́ (загріба́ти, загребти́ і т. ін.) гро́ші лопа́тою — дуже швидко, без великих затрат праці багатіти, наживатися.
— Ну, там, Лесю, чоловік зразу багатів, коли повірити панові з Білої Церкви, — заступився за Америку Білоус. — Там гроші лопатою гребуть (Стельмах, 1,1962, 194);
Старший брат і ні гадки собі: лежить та загріба гроші лопатою — усе йому бог дає (Стор., І, 1957, 31);
Гро́ші на ві́тер пуска́ти див. ві́тер;
До́брі гро́ші див. до́брий;
Дурні́ гро́ші див. дурни́й;
Си́пати гроши́ма див. си́пати.
2. Капітал, статок.
— Лишився я один, як палець, без грошей, без захисту (Коцюб., І, 1955, 139);
Почин — дорожчий за гроші (Вишня, І, 1956, 425);
Як керівники в колгоспі хороші, то будуть у колгоспників хліб і гроші (Укр.. присл.., 1955, 357).
◊ Ні за я́кі гро́ші — важко або зовсім неможливо.
Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила, — не їси, було, а п’єш! Тут такого ні за які гроші не добудеш (Мирний, III, 1954, 266).
Словник української мови (СУМ-11)