грубо
ГРУ́БО. Присл. до гру́бий 1, 3-7.
На столі стоїть залізна лампа, .. сулія з сизим самогоном, і грубо нарізане сало (Стельмах, II, 1962, 107);
У багатьох [людей] були лантухи за плечима, в руках грубо збиті скриньки (Панч, Синів.., 1959, 3);
Вони грубо вилаялися й почали обшук (Чорн., Визвол. земля, 1959, 114);
Син великого князя Всеволода Юрійовича — Ярослав.. грубо порушував права новгородських бояр (Іст. СРСР, І, 1956, 66).
Словник української мови (СУМ-11)