грум

ГРУМ, а, ч. Слуга, що верхи супроводить кого-небудь, або просто хлопчик-лакей.

Княгиня сама правила кіньми, запряженими у кабріолет, а ззаду сидів грум Іллюшка (Збірник про Кроп., 1955, 6).

Значення в інших словниках

1. грум — грум іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. грум — -а, ч. Слуга, що верхи супроводить кого-небудь, або просто хлопчик-лакей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грум — Хлопчик-слуга, див. гарсон  Словник чужослів Павло Штепа
4. грум — (англ. groom) 1. Хлопчик-лакей. 2. Слуга, який супроводить хазяїна у його поїздці верхи чи в екіпажі (на козлах або позаду).  Словник іншомовних слів Мельничука