грядущий
ГРЯДУ́ЩИЙ, а, е, уроч.
1. Який настане, прийде; майбутній, прийдешній.
І горда мисль пронизує мене: Так, ми мости будуємо у світі — Ми, днів нових бійці і теслярі, Каменярі грядущої комуни (Рильський, 1, 1956, 336);
// у знач. ім. гряду́ще, щого, с. Те, що настане, прийде; майбутнє, прийдешнє.
Ми йдемо у грядуще невпинно — комунізму надходять літа (Уп., Вітчизна миру, 1951, 61).
На сон гряду́щий — перед сном.
[Софія:] Благословіть на сон грядущий… (Мик., 1, 1957, 309).
Словник української мови (СУМ-11)