гульвіса

ГУЛЬВІ́СА, и, ч., розм. Той, хто любить гуляти (у 2-4 знач.), проводити час, влаштовуючи легковажні витівки, вигадки і т. ін.

А з яру та з лісу 3 собаками та псарями Іде пан гульвіса (Шевч., II, 1953, 131);

По той бік вулиць юрмились люди, цікаві знати, чим закінчиться засідання, або й просто роззяви та гульвіси (Смолич, Мир.., 1958, 366);

*Образно. Тільки баский вітер-гульвіса хизувався своєю невгамовною вдачею, гасав серед дерев, шматував стріхи (Рибак, Помилка.., 1956, 128).

Значення в інших словниках

1. гульвіса — (той, хто поводиться легковажно) байда, гуляка, зневажл. гультяй, гультіпака.  Словник синонімів Полюги
2. гульвіса — гульві́са іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. гульвіса — Гультіпака, гультяй, гуляка, нероба, ледар, д. галган.  Словник синонімів Караванського
4. гульвіса — -и, ч., розм. Той, хто любить гуляти (у 2-4 знач.), проводити час, влаштовуючи легковажні витівки, вигадки і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. гульвіса — див. звабник; легковажний; ледачий; п'яниця; розпусник  Словник синонімів Вусика
6. гульвіса — БЕЗПУ́ТНИК розм. (той, хто поводиться легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), ЛЕДА́ЩО зневажл. (Сестра Серахвима:) Отак вона завжди: як п'яницю, то й криє, безпутника якого, то й покриває (Панас Мирний); — Вони, мене не знавши, подумають...  Словник синонімів української мови
7. гульвіса — Гульві́са, -си; -ві́си, -ві́с і -ві́сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. гульвіса — Гульвіса, -си м. Гуляка, повѣса, шалопай. К. ЧР. 130. Котл. Ен. І. 33. Чуб. І. 245. А з яру та лісу, з собаками та псарями, їде пан гульвіса. Шевч. 472.  Словник української мови Грінченка