гульливий
ГУЛЬЛИ́ВИЙ, а, е, нар.-поет. Який любить багато або довго гуляти.
Я маю втіху у вині В компанії гульливій, Знайомі радощі мені І в роздумі, і в співі (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 27);
*Образно. А кругле обличчя [Степана] вже встигло засмагнути під березневим сонцем і гульливими теплими вітрами, що котилися по степу (Коп., Подарунок, 1956, 21).
Словник української мови (СУМ-11)