гумно
ГУМНО́, а́, с., діал. Тік з господарчими будівлями біля житла або й за селом.
Одної суботи пішов пан по смачній вечері на прохід до огороду, з огороду зайшов на гумно (Фр., II, 1950, 99);
Одні витягали вози, другі виїжджали.. у поле, треті переносили снопи з гумна до стодоли, звідки виходив монотонний гук молотарок (Кобр., Вибр., 1954, 121).
Словник української мови (СУМ-11)