гуня

ГУ́НЯ, і, ж., заст. Верхня одежа з домотканого грубого, перев. нефарбованого сукна.

Гутак натяг на плечі стару гуню і пішов оглядати худобу (Фр., V, 1951, 176);

Іван .. розглядає Сидора Пазюка; висока бараняча кучма, гуня наопашки (Кол., Терен.., 1959, 147).

Значення в інших словниках

1. гуня — Гу́ня: — верхній одяг з сукна, різновид свити [2] — верхній одяг із сукна, різновид свити [21] — верхній сукняний одяг [44-2] — верхній сукняний одяг, свитка [V] — верхній сукняний одяг; суконна свита [VI] — вид верхнього сукняного одягу; сіряк...  Словник з творів Івана Франка
2. гуня — гу́ня іменник жіночого роду верхня одежа з грубого сукна рідко  Орфографічний словник української мови
3. гуня — -і, ж., заст. Верхній одяг із домотканого грубого, перев. нефарбованого, сукна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гуня — Верхній вовняний одяг  Словник застарілих та маловживаних слів
5. гуня — див. одяг  Словник синонімів Вусика
6. гуня — Загальнослов'янський термін, відомий з давньоруських джерел від 1489; первісне значення — килим; г. волоська — кошлатий на обидва боки вовняний плащ; в окремих регіонах України...  Універсальний словник-енциклопедія
7. гуня — Гуня, -ні ж. Верхняя суконная одежда, сермяга. Гол. Од. 44, 45, 75.  Словник української мови Грінченка