гурба
ГУРБА́, и́, ж., розм. Те саме, що юрба́.
Коли дивлюсь — ідуть якісь люди гурбою, і старі, й молоді, і дітвора (Вовчок, І, 1955, 8);
Заквакали жаби в болоті гурбою, Легесенька пара знялась над водою (Коцюб., І, 1955, 432).
Словник української мови (СУМ-11)