гуркало
ГУ́РКАЛО, а, с., розм. Дитяча іграшка або інший предмет, що гуркотить.
Гуркала й брязкала відразу змовкли, і диліжанс став (Вас.,1,1959,184);
Було гуркало нам робить [дід] та гринджолята (Морд., І, 1958, 41);
*У порівн. Вона [куля] хурчала, як дитяче гуркало, і переверталася в повітрі, як цирковий акробат (Загреб., Європа 45, 1959, 50).
Словник української мови (СУМ-11)