гуркало

Гуркало, -ла

с.

1) = гуркотій. Вх. Зн. 12.

2) Домовой. Вх. Зн. 12. Желех.

2) Дѣтская игрушка: родъ погремушки на ниткѣ. Мнж. 178.

4) Маленькій водопадъ. Желех.

5) = суреля. Одкидав сурелі (або гуркала). Ном. № 10879.

Значення в інших словниках

1. гуркало — гу́ркало іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. гуркало — -а, с., розм. Дитяча іграшка або інший предмет, що гуркотить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гуркало — див. брязкальце  Словник синонімів Вусика
4. гуркало — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча дитяча іграшка; розм. — брязкуча прикраса; розм. — узагалі невеликий предмет, що бряжчить при ударах або струшуванні), БРЯ́ЗКАЛО розм., БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., ПОБРЯ́ЗКАЧ розм., БРЯ́ЗКІТКА розм. рідко.  Словник синонімів української мови
5. гуркало — ГУ́РКАЛО, а, с., розм. Дитяча іграшка або інший предмет, що гуркотить. Гуркала й брязкала відразу змовкли, і диліжанс став (Вас.,1,1959,184); Було гуркало нам робить [дід] та гринджолята (Морд., І, 1958, 41); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах