гуркало
Гуркало, -ла
с.
1) = гуркотій. Вх. Зн. 12.
2) Домовой. Вх. Зн. 12. Желех.
2) Дѣтская игрушка: родъ погремушки на ниткѣ. Мнж. 178.
4) Маленькій водопадъ. Желех.
5) = суреля. Одкидав сурелі (або гуркала). Ном. № 10879.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуркало — гу́ркало іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- гуркало — -а, с., розм. Дитяча іграшка або інший предмет, що гуркотить. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуркало — див. брязкальце Словник синонімів Вусика
- гуркало — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча дитяча іграшка; розм. — брязкуча прикраса; розм. — узагалі невеликий предмет, що бряжчить при ударах або струшуванні), БРЯ́ЗКАЛО розм., БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., ПОБРЯ́ЗКАЧ розм., БРЯ́ЗКІТКА розм. рідко. Словник синонімів української мови
- гуркало — ГУ́РКАЛО, а, с., розм. Дитяча іграшка або інший предмет, що гуркотить. Гуркала й брязкала відразу змовкли, і диліжанс став (Вас.,1,1959,184); Було гуркало нам робить [дід] та гринджолята (Морд., І, 1958, 41); *У порівн. Словник української мови в 11 томах