гуркнути

ГУ́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гу́ркати.

Екіпаж зачепився задніми осями за ворітниці, гуркнув, ..розломився й розсівся пополовині (Н.-Лев., III, 1956, 169);

На причілку Іван мелькнув постаттю, в сінях гуркнув засовом і ввійшов у хату (Чорн., Потік.., 1956, 411).

Значення в інших словниках

1. гуркнути — гу́ркнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гуркнути — -ну, -неш, док. розм. Однокр. до гуркати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гуркнути — див. падати  Словник синонімів Вусика
4. гуркнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. гуркнути — Гуркнути, -ну, -неш гл. Однокр. в. отъ гуркати. 1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Левиц. І. 54. см. грюкнути. 2) Крикнуть басомъ. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом. Левиц. Пов. 59.  Словник української мови Грінченка