гуркати
ГУ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати, створювати гуркіт.
Дим застилає все поле, аж очі ріже; огонь як з пекла, ..гуркають гармати (Мирний, II, 1954, 118);
Васютинці замовкли так, що на Бондарях чути було, як гуркали двері під горою (Ле, Ю. Кудря, 1956, 265).
Словник української мови (СУМ-11)