гуркотня

ГУРКОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний гуркіт.

Ми вскочили в село з розгону, серед гуркотні коліс та куряви промчались проз музики (Коцюб., І, 1955, 256).

Значення в інших словниках

1. гуркотня — гуркотня́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гуркотня — -і, ж., розм. Сильний гуркіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гуркотня — див. гамір; звучання  Словник синонімів Вусика
4. гуркотня — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
5. гуркотня — Гуркотня, -ні и гуркотнява, -ви ж. = гуркотнеча. Черк. у.  Словник української мови Грінченка