гуркотнеча

ГУРКОТНЕ́ЧА, і, ж., розм. Дуже сильний, тривалий гуркіт.

Зчинилася така гуркотнеча, ніби й сама земля не витримала: репалася і провалювалась (Баш, На землі.., 1957, 36).

Значення в інших словниках

1. гуркотнеча — гуркотне́ча іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гуркотнеча — -і, ж., розм. Дуже сильний, тривалий гуркіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гуркотнеча — див. гамір; звучання  Словник синонімів Вусика
4. гуркотнеча — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
5. гуркотнеча — Гуркотне́ча, -чі, -чі, -чею  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гуркотнеча — Гуркотнеча, -чі ж. Сильный стукъ, стукотня, грохоть. Там таку гуркотнечу підняли, що страх 2!  Словник української мови Грінченка