гурток

ГУРТО́К, тка́, ч.

1. Зменш. до гурт¹.

Коло крамниці гурток людей — гаряче обмірковують справу (Вас., III, 1960, 325);

Вона прилучилася до гуртка людей, які стояли біля відчиненого вікна (Дмит., Наречена, 1959, 136);

Гуртки чорних овець шукають воріт своїх, за ними діти куряву збивають… (Стеф., II, 1953, 40).

2. Організація осіб, об’єднаних для спільної діяльності, спільних занять і т. ін.

[Милевський:] Зимою у нас був маленький драматичний гурток склався (Л. Укр., II, 1951, 73);

— Тетяна стала на роботу, на заводі. Вступила в більшовицький гурток (Юхвід, Оля, 1959, 176).

Значення в інших словниках

1. гурток — гурто́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гурток — [гурток] -тка, м. (на) -тку, мн. -тки, -тк'іў  Орфоепічний словник української мови
3. гурток — -тка, ч. 1》 Зменш. до гурт I. 2》 Організація осіб, об'єднаних для спільної діяльності, спільних занять і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гурток — див. ватага  Словник синонімів Вусика
5. гурток — Гурто́к, -тка́, в -тку́; -тки́, -ткі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гурток — Гурток, -тка м. ум. отъ гурт.  Словник української мови Грінченка