гуртом
ГУРТО́М, присл.
1. Спільними силами, колективно.
Щасливо там жити, де гуртом робити (Укр.. присл.., 1955, 348);
— А хіба ж ми чужі між собою? Ми ж усі однієї громади; гуртом про все громадське й дбаємо (Мирний, IV, 1955, 327);
— Давайте ми краще весь оцей шматок землі гуртом засадимо деревами й кущами (Коп., Сон. ранок, 1951, 22);
// Усі разом, усією групою.
[Старшина:] Ми до вас гуртом, щоб поодинці хати не вихолоджувати (Кроп., II, 1958, 258);
Вони стояли гуртом біля фонтана на центральній алеї парку (Коз., Вісімсот.., 1953, 11).
2. Все разом; оптом.
Словник української мови (СУМ-11)