гуртоправ
ГУРТОПРА́В, а, ч. Робітник при гурті худоби.
Петро Скирда відстав від свого колгоспу не з власної волі: він гнав у тил колгоспну худобу, бомба влучила в стадо і разом з биками прибила й гуртоправа (Панч, В дорозі, 1959, 124).
Словник української мови (СУМ-11)