гусак

ГУСА́К, а́, ч. Самець гуски.

Соломія зупинилась на мить, щоб подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав пір’ячко на голові самички (Коцюб., І, 1955, 361);

*У порівн. Старі клавіші засичали, як гусаки (Н.-Лев., II, 1956, 55).

Значення в інших словниках

1. гусак — -а, ч. 1》 Самець гуски. 2》 перен., тех. Металевий рукав (у 3 знач.), на якому тримається лампа для освітлення робочого місця токаря, слюсаря, кресляра та ін. 3》 перен., тех. Різновид крана з водою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Гусак — Гуса́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. гусак — (-а) ч. 1. жрм. Трилітрова банка горілки. У магазині їстівного нема, а є горілка у трилітрових бутлях — "гусаки" (Людина і світ, 1990, № 12); // Чверть відра горілки. Чабаненко 1992, 1, 258. 2. гірн.  Словник жарґонної лексики української мови
4. гусак — як (мов, ні́би і т. ін.) з гу́ски (з гусака́) вода́ з кого. Хто-небудь зовсім не реагує на щось; ніщо не впливає, не діє на когось.  Фразеологічний словник української мови
5. гусак — Гусак, -ка м. 1) Гусь самецъ. Гусак гуску кличе. н. п. 2) Языкъ, дыхательное горло и легкія, вмѣстѣ взятыя (терминъ мясниковъ), ливеръ. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, въ которую заковываютъ нѣсколько человѣкъ. ум. гусачок.  Словник української мови Грінченка