гусар
ГУСА́Р, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях — військовий з частин легкої кінноти, що носив форму на угорський зразок.
Восени пройшла чутка, що в Богуслав приїдуть на квартири гусари (Н.-Лев., III, 1956, 133);
Першими кинулися на козаків панцирні гусари із списами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 329)
◊ Залива́ти гуса́ра див. залива́ти.
Словник української мови (СУМ-11)