гусеничний
ГУ́СЕНИЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до гу́сениця 1.
На гілках абрикосів виснули кетяги гусеничних гнізд (Кучер, Чорноморці, 1956, 255).
2. Який має гусениці (у 2 знач.).
Надвечір.. ми зустріли колону артилерії на гусеничних тракторах (Сміл., Сашко, 1957, 85);
Наша країна зробила великий вклад у створення гусеничних машин (Знання.., 10, 1967, 7);
// Який здійснюється за допомогою гусениць.
Для подачі бетону були використані баштові крани і крани на гусеничному ході (Архіт. і буд., З, 1955, 19).
Словник української мови (СУМ-11)