гухнути
ГУ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гу́хати і гу́хкати.
Обріз рвучко вдарив назад.., враз задзвеніло скло, і вибух гухнув далекою луною (Епік, Тв., 1958, 150).
Словник української мови (СУМ-11)ГУ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гу́хати і гу́хкати.
Обріз рвучко вдарив назад.., враз задзвеніло скло, і вибух гухнув далекою луною (Епік, Тв., 1958, 150).
Словник української мови (СУМ-11)