гуцикати

ГУЦИ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що гу́цати.

В уяві залишався колишній рідний образ матері, що гуцикала Лукію на колінах і співала їй пісень (Донч., III, 1956, 91);

Бурчав мотор. Гуцикала машина. Стогнали й тихо лаялися люди (Загреб., Європа 45, 1959, 164);

— Бережись! — кричить старий циган, гуцикаючи на низенькому вороному коникові (Чаб., Балкан. весна, 1960, 337).

Значення в інших словниках

1. гуцикати — гуци́кати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гуцикати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що гуцати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гуцикати — див. іти; ходити  Словник синонімів Вусика
4. гуцикати — ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИ розм., ЧУ́КАТИ розм., ГУ́ЦАТИ розм., ГУЦИ́КАТИ розм., ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідко) розм. (перев. дитину на руках або колінах). — Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути (ги́цнути).  Словник синонімів української мови