гучати

ГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., рідко. Те саме, що звуча́ти.

Порожня бочка гучить, а повна мовчить (Укр.. присл.., 1955, 187);

Її басовий голос грізно гучав у хаті, неначе там хто лаявсь (Коцюб., І, 1955, 33).

Значення в інших словниках

1. гучати — гуча́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. гучати — -чу, -чиш, недок., рідко. Те саме, що звучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гучати — ЗВУЧА́ТИ (видавати, утворювати звуки), ГУЧА́ТИ діал., ЗГУЧА́ТИ діал. Трембіта звучала, і чувся призивний крик легенів: "Ігі-і-і-а-а-а!" (Г. Хоткевич); Гучали дзвони і бубни, виспівували флейти і віоли, співи і крики змішувалися в густу звукову гаму (П.  Словник синонімів української мови
4. гучати — Гучати, -чу, -чиш гл. 1) Звучать, шумѣть, гудѣть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Ном. № 1474. Через гору високую тихий вітер гучить. Гол. IV. 515. Вода гучить. МВ. (О. 1862. ІІІ. 77). Гучить з гармат стріляння людожерне. К. ЦН. 268. 2) Кричать. Вх. Зн. 12. 3) = сварити. Вх. Зн. 39.  Словник української мови Грінченка