гуцульський

ГУЦУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гуцу́ли.

Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків (Коцюб., II, 1955, 306);

Колишній вчитель малювання серед старих своїх надбань розшукав зразки гуцульських орнаментів (Вол., Місячне Срібло, 1961, 299).

Значення в інших словниках

1. гуцульський — гуцу́льський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гуцульський — [гуцул'с'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. гуцульський — -а, -е. Прикм. до гуцули.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гуцульський — Гуцу́льський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гуцульський — Гуцульський, -а, -е Принадлежащій, свойственный гуцулу. Желех.  Словник української мови Грінченка