гіацинт
ГІАЦИ́НТ, ч.
1. род. а. Декоративна цибулинна рослина з пахучими квітками.
— Сниться мені часом, що вона .. все ходить в квітнику поверх левкоїв та гіацинтів і ні одна квітка не вгинається під її легенькими черевичками (Н.-Лев., IV, 1956, 18);
По полю хвилями грали трави, між стеблами жовтими й червоними вогниками жевріли тюльпани, колихались голубі гіацинти (Скл., Святослав, 1959, 337).
2. род. у. Назва деяких коштовних каменів (граната, аметиста та ін.) червоного, жовтогарячого та жовтого кольорів.
Словник української мови (СУМ-11)