гілля

ГІ́ЛЛЯ́, гі́лля́, с. Збірн. до гілля́.

— Ой, вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі! (Л. Укр., І, 1951, 62);

Гілля вишень і бузку звисало просто до кімнати (Смолич, II, 1958, 7);

*У порівн. А любов цвіте Юна, пишная, Мов гілля густе В клена з вишнею (Воронько, Тепло.., 1959, 155).

ГІЛЛЯ́, і́, ж. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки — гілки, віти.

— Загинув ти, — взяла своє недоля, — Мов одірвалась вітка від гіллі (Граб., І, 1959, 144);

Дрімав садок у блакитній імлі… Ку-ку! — десь зозуля кує на гіллі (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 7).

◊ [3] одно́ї гіллі́ я́годи — одного походження, однакові.

— Адже се твій брат! Адже ви обоє з одної гіллі ягоди (Фр., VII, 1951, 26).

Значення в інших словниках

1. гілля — гі́лля́ 1 іменник середнього роду збірне до гілля 2 гілля́ 2 іменник жіночого роду боковий відросток від стовбура дерева  Орфографічний словник української мови
2. гілля — I г`ілл`ягілля, с. Збірн. до гілля. II гілл`я-і, ж. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки – гілки, віти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гілля — ГІЛЛЯ́, і́, ж., рідко. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарнику, який розгалужується на менші відростки – гілки, віти. – Загинув ти, – взяла своє недоля, – Мов одірвалась вітка від гіллі (П. Грабовський).  Словник української мови у 20 томах
4. гілля — див. гілка  Словник синонімів Вусика
5. гілля — (аж) гі́лля́ гне́ться. Дуже багато, рясно (про плоди на дереві). — Зав’язуємо шнурки, а самі зоримо спідлоба на абрикоси. Їх ще багато, аж гілля гнеться, і вони сяють у низькому довгому сонячному промінні (Григір Тютюнник).  Фразеологічний словник української мови
6. гілля — ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І.  Словник синонімів української мови
7. гілля — Гілля́, -лля́, -ллю́, -лля́м, в гіллі́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)