гілля

ГІЛЛЯ́, і́, ж., рідко.

Боковий відросток від стовбура дерева або чагарнику, який розгалужується на менші відростки – гілки, віти.

– Загинув ти, – взяла своє недоля, – Мов одірвалась вітка від гіллі (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. гілля — гі́лля́ 1 іменник середнього роду збірне до гілля 2 гілля́ 2 іменник жіночого роду боковий відросток від стовбура дерева  Орфографічний словник української мови
2. гілля — I г`ілл`ягілля, с. Збірн. до гілля. II гілл`я-і, ж. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки – гілки, віти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гілля — див. гілка  Словник синонімів Вусика
4. гілля — (аж) гі́лля́ гне́ться. Дуже багато, рясно (про плоди на дереві). — Зав’язуємо шнурки, а самі зоримо спідлоба на абрикоси. Їх ще багато, аж гілля гнеться, і вони сяють у низькому довгому сонячному промінні (Григір Тютюнник).  Фразеологічний словник української мови
5. гілля — ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І.  Словник синонімів української мови
6. гілля — Гілля́, -лля́, -ллю́, -лля́м, в гіллі́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гілля — ГІ́ЛЛЯ́, гі́лля́, с. Збірн. до гілля́. — Ой, вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі! (Л. Укр., І, 1951, 62); Гілля вишень і бузку звисало просто до кімнати (Смолич, II, 1958, 7); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах