гінко
ГІ́НКО. Присл. до гінки́й 1, 4.
Раз навесні перед зеленими святками, коли вже всяка рослина розвертається пишно, бучно, гінко,.. спустилося на Солоху разом дві біди (Мирний, І, 1954, 50);
Машина гінко мчить рівною дорогою (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 82);
Пролітають [вітри] гінко над простором, Над широким Середземним морем, Де страйкують докери в ці дні (Шпорта, Мужність, 1951, 95).
Словник української мови (СУМ-11)