гіпербола
ГІПЕ́РБОЛА¹, и, ж. Стилістичний засіб навмисного перебільшення з метою посилення виразності.
В основі гіперболи лежать художні перебільшення зображуваного об’єкта (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 90);
У багатьох рисунках митці добивались виразності і дохідливості сатири, звертаючись уже не до символіки, а до гіперболи (Укр. рад. граф., 1957, 64);
// Всяке перебільшення.
Сказати, що Тодось — це був Мічурін, — Гіпербола і поетичний риск… (Рильський, 1,1956,177).
ГІПЕРБОЛА², и, ж., мат. Незамкнена крива з двох віток, що утворюються при перетині площиною обох порожнин конуса.
Крім кола, тобто найпростішої плоскої кривої лінії, вже стародавні грецькі математики знали про властивості складних плоских кривих ліній — еліпса, параболи і гіперболи (Бесіди про всесвіт, 1953, 29).
Словник української мови (СУМ-11)