гіренько
ГІРЕ́НЬКО. Присл. до гіре́нький.
А дівчина сама зосталась, Сльозами гіренько заллялась (Рудан., Тв., 1956, 79);
— Я, кумко Йванихо, робила Гіренько на грошики ті: Ні смачно я в’їла, ні впила, Дрижала на раз на слоті [сльоті] (Фр., X, 1954, 175).
Словник української мови (СУМ-11)