гірчичник
ГІРЧИ́ЧНИК, а, ч. Листок паперу або шматок тканини, покритий гірчичним порошком з клейкою речовиною; використовується як лікувальний засіб, що викликає приплив крові.
Баба Федора ставила гірчичники, прикладала старому до грудей клунок з розпареними висівками (Донч., III, 1957, 107).
Словник української мови (СУМ-11)