далекозорий
ДАЛЕКОЗО́РИЙ, а, е.
1. Який добре бачить на великій відстані.
Далекозорі, розумні очі його світяться з-під чорних брів глибокою й хвилюючою радістю (Шиян, Переможці, 1950, 225);
// Який має ваду зору, що перешкоджає чітко бачити на близькій відстані; протилежне короткозорий.
Він був далекозорим і близько себе бачив кепсько (Ле, Ю. Кудря, 1956, 30).
2. Те саме, що далекогля́дний.
Далекозорі й розумні сучасники поета швидко розгадали в ньому [М. Лермонтові] Пушкінового наступника (Рильський, III, 1956, 193).
Словник української мови (СУМ-11)