даровий
ДАРОВИ́Й, а́, е́. Який не оплачується; безкоштовний, одержаний даром.
[Клим:] Шляхи ми добре знаємо, і дарові білети достанемо (К.-Карий, II, 1960, 161);
Колись поміщик феодал Потоцький даровими кріпаками вергав оці камінні брили, догоджаючи примхам молодої дружини Софії (Ле, Право.., 1957, 99);
// Який існує в природі, доступний для безоплатного використання (експлуатації); природний.
— Дарова це сила — електрика, а скільки прибутку дає, полегкості людям! (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 64);
Вітер є одним з дарових потужних енергетичних джерел природи (Наука.., 8, 1956, 38);
Годували качок в основному даровим кормом водоймища (Колг. село, 13.11 1957, 3).
Словник української мови (СУМ-11)