дах
ДАХ, у, ч.
1. Верхня частина будівлі, що служить її покриттям; покрівля.
— Був у нас добрий будинок з вербини, Гонтовий дах, димарі із цеглини (Щог., Поезії, 1958, 339);
В 1958 році ми збудували ще один табір на 200 корів, з двосхилим дахом, критий етернітом (Колг. Укр., 4, 1957, 3);
*Образно. Цікаво побувать над дахом світу,.. Чарує велич снігових вершин (Шер., Дорога.., 1957, 31).
2. перен. Домівка, житло.
Не крився пилом темний шлях, .. Як кидав я мій рідний дах (Щог., Поезії, 1958, 375);
Чого, чого я в тих літах Не витерпів! Спершу важкая Борня за хліб, за цент, за дах, За те, що з кождим днем тікає (Фр., XIII, 1954, 410).
Під одни́м да́хом з ким — в одному приміщенні.
— Не хочу жити під одним дахом з чортякою! Ще, борони боже, на суд потягнуть!.. (Коцюб., III, 1956, 9).
Словник української мови (СУМ-11)