Словник української мови в 11 томах

дбайний

ДБА́ЙНИЙ, а, е, діал. Дбайливий.

[Круста:] Яке то щастя мати жінку дбайну! (Л. Укр., II, 1951, 392).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. дбайний — -а, -е, діал. Дбайливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови