дбайний
ДБА́ЙНИЙ, а, е, діал. Дбайливий.
[Круста:] Яке то щастя мати жінку дбайну! (Л. Укр., II, 1951, 392).
Словник української мови (СУМ-11)ДБА́ЙНИЙ, а, е, діал. Дбайливий.
[Круста:] Яке то щастя мати жінку дбайну! (Л. Укр., II, 1951, 392).
Словник української мови (СУМ-11)