дбайливість
ДБАЙЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до дбайли́вий.
І моя дрібна особа бувала предметом його [батька] дбайливості (Фр., IV, 1950, 190);
Скрізь Турбай бачив зразковий порядок, чистоту й розумну дбайливість (Руд., Остання шабля, 1959, 112).
Словник української мови (СУМ-11)