дверці
ДВЕ́РЦІ, две́рець, мн. Зменш. до две́рі.
Чорнів кухарський курінь: він був круглий, з низькими очеретяними стінками й дверцями (Н.-Лев., II, 1956, 221);
// Стулка, що закриває отвір у чому-небудь.
І дверці одкрив я; вона [пташка] полетіла, 3 вершечка на явір, щебечучи, сіла (Гл., Вибр., 1957, 249);
Лікар.. відчинив перед Ясем дверці одної шафи (Ів., Вел. очі, 1956, 35).
Словник української мови (СУМ-11)