1. Словник української мови в 11 томах

дверці

ДВЕ́РЦІ, две́рець, мн. Зменш. до две́рі.

Чорнів кухарський курінь: він був круглий, з низькими очеретяними стінками й дверцями (Н.-Лев., II, 1956, 221);

// Стулка, що закриває отвір у чому-небудь.

І дверці одкрив я; вона [пташка] полетіла, 3 вершечка на явір, щебечучи, сіла (Гл., Вибр., 1957, 249);

Лікар.. відчинив перед Ясем дверці одної шафи (Ів., Вел. очі, 1956, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дверці — две́рці множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. дверці — дверець, мн. Зменш. до двері. || Стулка, що затуляє отвір у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дверці — Дверцята Словник чужослів Павло Штепа
  4. дверці — Две́рці, две́рець, две́рцям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дверці — Дверці, -рець ж. мн. Маленькая дверь, дверки. Пристав нові дверці до старої лазеньки. Ном. № 13295. Треба дощок добувати, хоромину будувати без віконець, без дверець, — там спить козак молодець. Чуб. V. 881. Словник української мови Грінченка