двері

ДВЕ́РІ, е́й, мн. Отвір у стіні для входу і виходу.

Радіє він — плете, Не думає про те, Що ясла будуть на півхати — Такі, що й в двері не пропхати (Гл., Вибр., 1957, 219);

*Образно. Казали люди — сюди [в тюрму] двері широкі, а відціля — вузька щілинка (Збан., Єдина, 1959, 91);

// Стулка,що закриває отвір — вхід і вихід.

Заскрипіли рано двері У великій хаті (Шевч., II, 1953, 130);

— Ач, як будови помурували!… які двері, вікна повставляли… всього тебе, як у воді, видно! — [думав Грицько] (Мирний, II, 1954, 72);

Ключ у дверях задзвенів (Рильський, І, 1946, 116).

◊ Две́рі в що, куди-- шлях, вихід до чого-небудь, кудись.

[Валя:] Я заздрю нашим пілотам… вони ідуть в стратосферу. Їм дано слухати пульс вічності.. [Стьопа:] Дев’яносто тисяч пульсів, Терентію Йосиповичу, це двері в нашу стратосферу (Корн., І, 1955, 90);

Жи́ти мов (як, немо́в і т. ін.) у бо́га за двери́ма див. жи́ти;

Ломи́тися (вломи́тися) у відчи́нені (відкри́ті) две́рі, книжн. — твердити, доводити те, що вже всім відоме, чого ніхто не заперечує.

Доводити, що наша радянська інтелігенція в абсолютній більшості — плоть від плоті народної, значить ломитися у відчинені двері (Рад. літ-во, 4, 1963, 6);

— Ти, Нерчин, просто ломишся у відкриті двері (Рибак, Час.., 1960, 764);

Не в ті две́рі піти́ (потра́пити і т. ін.) — не те сказати, зробити і т. ін.

Лагідніший тон намісника знов збудив деяку надію. Та бідолаха [Калинович] знов не в ті двері попався (Фр., VI, 1951, 358);

Показ́увати (показа́ти) [на] две́рі кому — наказувати вийти, залишити приміщення; проганяти.

Друга б на її місці давно йому [чоловікові] на двері показала, раз він такий… (Кучер, Трудна любов, 1960, 372).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

двері

Значення в інших словниках