двопільний

ДВОПІ́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Прикм. до двопі́лля.

При двопільній системі орну землю поділяли на два поля, одно з них протягом відповідного часу засівали, тоді як друге відпочивало (Іст. СРСР, І, 8, 1957, 29);

В епоху Київської Русі існували різні системи землеробства — вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403).

Значення в інших словниках

1. двопільний — двопі́льний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. двопільний — -а, -е, заст. Прикм. до двопілля.  Великий тлумачний словник сучасної мови