дворогий

ДВОРО́ГИЙ, а, е. З двома рогами.

Стереотруба, ніби дивний дворогий звір, виставила свої роги (Собко, Шлях.., 1948, 89);

Он назустріч тобі, з-поза хмар, Виповзає місяць дворогий (Дмит., Осінь.., 1959, 26).

Значення в інших словниках

1. дворогий — дворо́гий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дворогий — -а, -е. З двома рогами.  Великий тлумачний словник сучасної мови