дворушник
ДВОРУ́ШНИК, а, ч. Підступна людина, яка на словах віддана кому-, чому-небудь, а таємно діє проти нього.
Автор створив яскраву галерею образів цих фальшивих «народолюбців», серед них-..демагога і дворушника Поповича (Рад. літ-во, 3, 1957, 6);
— Щось ти мені дуже нагадуєш дворушника якогось (Головко, І, 1957, 489).
Словник української мови (СУМ-11)